А мозок відпочити хоче,
Аж виривається назовні.
Чому твої чарівні очі
Сьогодні сліз по вінця повні?

Чому не хочеш більше жити?
Чому так боляче у грудях?
Тому що так тебе любити
Більше ніхто не зможе? Людям

Цього словами не поясниш,
Бо слів таких ще не існує.
Тихенько на коліна впадеш
І Богу душу подаруєш,

Щоби ніколи більш не жити,
Нікому болю не принести.
Ніхто не зможе так любити.
Ти зрозумієш це нарешті…