Початок всьому – народження душі.
Смерть усьому – загибель тіла.
То як же назвати муку в тишині
Душі безсмертної, що тихо там згоріла?
То хто сказав, що душі є безсмертні?
Душа вмира аналогічно тілу.
От тільки тіло без душі живе,
Душа ж без тіла жити б не посміла.

Де моя душа? Де моє щастя?
Чому лиш біль? Чому лише напасті?
У передсмертних конвульсіях здригнеться вся земля,
А я залишусь жити, бо нема мені прощення.
Як страшно бродити поміж куп сміття –
Звалища трупів без душ і без ймення.

А це все ти! Не я у цьому винен.
І не бреши найкращим друзям в очі!
Собі забрала душі половину,
А іншу кинула пекельній ночі,
Щоб та мала чим зайнятись,
Муками чужими забавлятись.
І не ображайся,
Бо нема за що – зізнайся.