Абстрактне явище – поезії про сон.
Тобі ж приснився сон цієї ночі?
Чи знову помилився я. Тоді нехай. Часом
І геніям властиво помилятись. Може, хочеш,

Щоб я твій сон відразу розгадав? Як жаль, пробач,
Такі дурниці зовсім не заманюють мене.
Я не приймаю аксіоми віщих снів і, плач-не-плач,
Тобі я не розкажу, що твій сон тобі несе.

Це просто твоя думка, що боїться наяву
Тривожити твій мозок, а тому лиш уві сні
Приходить, щоб про себе нагадати: я живу
І навіть не планую просто зникнуть безвісті.

* * *

Отак пливуть рядки, лягають криво на папір…
Часом не вміщуються на папері, випливають
Десь за поля, або ще далі. Не читай їх і не вір,
Що з них візьмеш якусь науку. Може, інші й мають

Талант великий до творінь душі,
У мене ж пустота в думках. Можливо,
Колись і я напишу добрі, вартісні вірші,
Та зараз лиш померти б міг красиво.