Я знову п'яний. П'яний від життя.
Не каюсь – вже немає вороття
З тенет нечистоплотної гидоти,
Що долею зоветься. Всю роботу
На іншого залишу ідіота,
Хай ще когось натягує на рвоту.

Я знову п'яний. Не від алкоголю,
А від жорстокого страшного болю.
Болить душа, відчувши запах сліз
І смак туману, що у ній проріс.
А мозок в голові давно вже скис,
Смородом пробиваючи наскрізь.

Я знову п'яний. Так, багато випив.
Холодних здичавілих людських криків
З мерзенних пик, що обкурились планом,
З нещасних горл, що скавулять туманом.
З горя вже й сам "сів на стакана".
Ну осудіть мене – я ж знову п'яний…