Я б не забув прекрасних днів,
Теплих ночей би не забув;
Я б закохатися зумів,
У почуттях би потонув;
Щомиті в хмарах би зринав,
На землю слав промінь тепла;
Я б щиро й віддано кохав,
Якби ти в серці віднайшла
Мою любов.

Я б не забув, як кожен день
Ми пили щастя аж до дна,
Як ти раділа від пісень,
Що їх тобі співав щодня,
Якби не сталася біда,
Яку не в силі пережить.
Спливає час, наче вода,
Та все одно душа болить:
Ти не моя.

Та знову я згадаю все,
Твій поцілунок, як вогонь.
Той спогад радість принесе
Разом з теплом твоїх долонь.
Повір – не місце тут сльозам,
Печалі й повені думок.
Якби завжди була весна
І знали ми наступний крок,
Я б не забув…