Переболіло серце, переплакала душа,
Перестраждав я сни, в яких тебе давно не стало.
Лише півроку тому присвятив тобі вірша,
Але забув сказать, про що так серденько благало.

Ніколи не кажи тих слів, ніколи і нікому,
Що я почув від тебе того вечора, кохана!
Від них я миттю став не тим, зів'яв, упав у кому,
Ти ж не хотіла так вчинить? Це правда? Чи омана…

А потім спокій на душі… Це Божий дар за біль?
Чи, може, час лікує – просто стало трохи звично?
Що б не було, та вже не так, немов на рані сіль.
Я все натхнення позбираю, або ще й позичу

Трохи у неба і складу докупи кілька слів,
Щоб ними змалювати все, що було не по правді.
Я не хотів образить, але все ж чомусь посмів…
Пробач за все й покинь – я вже не той, ким є насправді.

Автор картини – NastyEvest