Болюче питання всіх музикантів – чи існує якісний безкоштовний музичний софт? В даній статті торкнемося набору нот та оберемо безкоштовний нотний редактор.

Запитай десятьох музикантів, які час від часу набирають ноти, яким нотним редактором вони користуються, і шестеро із них дадуть відповідь "Finale", а ще троє – "Sibelius". Незважаючи на те, що обидві програми коштують досить немалих грошей. Донедавна я був четвертим із тих, що використовують крадений "Sibelius". Каюсь, я вже виправився 😉

Отже, після довготривалих пошуків серед невеликої кількості безкоштовного софту, функціональністю якого є набір партитур, я виділив аж (!) дві програми. Причому обидві кросплатформові.

Для тих, хто не в курсі, це мудре слово ("кросплатформові") означає, що програми однаково працюють у всіх популярних операційних системах – Windows, Linux та Macintosh.

Обираємо безкоштовний нотний редактор

MuseScore

Хто так, як і я, попередньо пробував користуватися платними програмами Finale або Sibelius, досить швидко звикне до цієї програми. Такий же спосіб візуального набору, можливість використання гарячих клавіш, набір мишею, із клавіатури або midi-клавіатури, далеко не мінімальні можливості. Для повсякденного користування безкоштовний нотний редактор MuseScore – саме те, що потрібно рядовому користувачу ПК, який не бажає платити за софт.

В інтернеті є досить багато довідкової інформації по програмі, офіційна довідка на українську досі не перекладена, але можна почитати англійською або російською, кому що ближче 😉

На цій програмі я б і зупинився, якби мене не зацікавила ще одна програма.

LilyPond

Тут ми бачимо абсолютно незвичний підхід до набору нот. Замість візуального редактора із нотним станом простий блокнот, у якому пишеться… програмний код. Так, ноти набираються кодами, подібно до конструювання будь-якої програми професійним програмістом.

А якщо бути точнішим, синтаксис LilyPond оснований на технології TeX – системі комп'ютерної верстки, розробленій американським професором інформатики Дональдом Кнутом з метою створення комп'ютерної типографії.

GNU LilyPond – безкоштовний нотний редактор, розроблений голландськими програмістами і музикантами – валторністом Хан-Веном Нінхуісом і скрипалем Яном Ньюенхайзеном – і призначений для створення музичних партитур шляхом компіляції файлу з тексту, набраного особливим чином (використовується технологія TeX). Програма спочатку розрахована на роботу під GNU / Linux, існують також версії для Microsoft Windows і Apple Mac OS. LilyPond написаний на C++ і в своїй роботі використовує бібліотеку мови Scheme.

Інформація із Вікіпедії

Оскільки мене завжди заманювали подібні технології, я зупинився у своєму виборі саме на цій програмі.

Для зручності компіляції та попереднього перегляду в Linux раджу доставити ще одну програмку – Frescobaldi. Це такий собі візуальний інтерфейс для LilyPond, який хоч трохи допомагає при наборі – ти можеш компілювати файл після кожної набраної ноти, таким чином отримуючи практично візуальний редактор 🙂

По своїй концепції Frescobaldi дуже схожий до середовищ розробки програмного забезпечення, так званих IDE. Тут теж ти набираєте код, компілюєш його (як написану на будь-якій мові програмування програму), тільки результатом компіляції є не програма, а PDF-документ та (за окремою вказівкою у програмі) MIDI-файл.

Плюси LilyPond:

  • Абсолютна якість розмітки. Жодна інша програма автоматично не розставить так акуратно і правильно ліги, знаки артикуляції та решту позначок. Навіть платні програми справляються із цим завданням не ідеально.
  • При достатніх навичках роботи із програмою швидкість набору партитур стає необмеженою. Можливість присвоїти змінну з одного слова для відрізка довжелезного коду, який постійно трапляється при наборі, зводить нанівець усі старання справжніх візуальних редакторів полегшити набір.
  • LilyPond – повністю безкоштовний нотний редактор, ти платиш хіба за електроенегрію 🙂

Мінуси LilyPond:

  • Досить складний початковий етап роботи у програмі. Доки ти не освоїте хоча б на елементарному рівні синтаксис LilyPond, про швидкість набору не варто й думати. Ти будеш "спотикатися" мало не на кожному такті, а в окремих випадках – на кожній ноті. Поки не визубриш довідку майже напам'ять. Для того, щоб коли-не-коли набрати сторінку-дві нот, дана програма зовсім не підходить.
  • Відносно складне налаштування відтворення нот через MIDI-інтерфейс. Мова йде про Linux. Але якщо ти в Linux, то ти не боїшся проблем. Один раз налаштуєш – і будеш насолоджуватися результатом довго-довго 😉

Просидівши кілька тижнів за вивченням обидвох вищеописаних програм, я можу впевнено радити для загального користування MuseScore. На даний момент це найкращий безкоштовний нотний редактор WYSIWYG.

Проте я таки залишаюся у парі з LilyPond – мені легше завчити декілька рядків синтаксису, аніж постійно мучитися, пересовуючи мишкою неправильно розташовані елементи.

А що обираєш ти? Пиши в коментарях, це не боляче 😀