Як відомо, практично кожна сучасна операційна система постачається у двох варіантах розрядності – 32 bit та 64 bit. Причому останнім часом все більше програмного забезпечення перестає підтримувати 32-розрядні системи в принципі. Прикладом може послужити весь софт компаній Adobe, Avid та інших гігантів комп'ютерно-програмної промисловості.

Це означає, що вже сьогодні рекомендується будувати студію звукозапису виключно на 64-розрядній архітектурі, тобто і операційна система, і програма-хост (DAW) повинні бути 64-бітними.

А як бути із старими добрими 32-бітними VST-плаґінами, які давно не оновлювалися, не мають 64-бітної версії, але досі звучать так, що не хочеться від них відмовлятися?

Спосіб 1. Підібрати "правильний" хост

Деякі DAW однаково сприймають плаґіни обидвох розрядностей, якщо їх правильно розділити по теках (різні архітектури в різні теки). До таких програм-хостів відносяться Steinberg Cubase, Ableton Live, Reaper.

Увага! Розділяти плаґіни із різними розрядностями в різні теки бажано завжди. Бо різні хости поводяться по-різному. Наприклад, якщо в тебе в одній теці є той самий плаґін у двох варіантах розрядності, то Reaper прочитає вибірково перший-ліпший, а Ableton Live завжди буде хапати 32-розрядний плаґін, навіть якщо він сам (Ableton) 64-розрядний.

Якщо ж ти звик працювати в інших програмах, наприклад, Presonus Studio One чи FL Studio, ці програми вміють розпізнати плаґіни лише такої ж розрядності, як вони самі. Що ж робити в цьому випадку?

Спосіб 2. Підключати плаґіни через міст jBridge

Можна примусити програму "вважати", що плаґін є потрібної розрядності, перепустивши його через міст jBridge. Дана невеличка програмка працює більш ніж просто. Вказуєш у ній поточну та потрібну розрядність, шлях до DLL-файлу плаґіна та кінцеве місце розташування допоміжного файлу, який створиться в результаті роботи програми. Кінцеве розташування також треба буде вказати в хості – цей допоміжний файл буде розпізнаватися хостом як звичайний VST-плаґін.

Також можна вказати, наприклад, цілу теку з 32-бітними плаґінами, і jBridge пакетно перетворить їх усі в 64-бітні.

Ціна

За таке задоволення автор програми просить 15 євро, що в даній ситуації є досить скромною ціною. Як альтернативу, я все-таки пропоную придбати Reaper за 60$, який за замовчуванням читає всі розрядності. В підсумку за тих 60$ ти матимеш все, на відміну від, наприклад, Presonus Studio One, яка сама по собі коштує від 100$ за версію Artist з обмеженнями до 400$ за повну версію. А тут ще й jBridge потрібен…

Але в кожного свої потреби та смаки, я лише висловив свою власну думку, обирай сам/сама 😉