Категорії:
Моя поезія
А мозок відпочити хоче,
Аж виривається назовні.
Чому твої чарівні очі
Сьогодні сліз по вінця повні?
Чому не хочеш більше жити?
Чому так боляче у грудях?
Тому що так тебе любити
Більше ніхто не зможе? Людям
Цього словами не поясниш,
Бо слів таких ще не існує.
Тихенько на коліна впадеш
І Богу душу подаруєш,
Щоби ніколи більш не жити,
Нікому болю не принести.
Ніхто не зможе так любити.
Ти зрозумієш це нарешті…
Прокоментувати
На сайті відображається лише твоє ім'я та коментар. Електронна пошта зберігається виключно для зв'язку з тобою за потреби та в жодному разі не передається стороннім особам.