Моя поезія | Андрій Іванюра

Люблю часом побавитися з римою, створюючи поезію. Запрошую відпочити від суєти, заглянути і чесно поділитися враженнями – чи сподобалося?

П’яний від життя

«Я знову п'яний. П'яний від життя. Не каюсь – вже немає вороття З тенет нечистоплотної гидоти, Що долею зоветься. Всю…» — вірш Андрія Іванюри.

«Потрібних слів іще не видумали люди, Щоб виразить ці дивні почуття. Це все, що будь-коли в людини буде, Це сенс усього…» — вірш Андрія Іванюри.

Дивно життя всім народом керує. Вчора ще зовсім ти був молодим, думав, нещасний, що час все лікує, якщо судьба над тобою, смішним, викине жарт.

«Невідомість… Як вона лякає! Спав, не спав, а в серці аж щемить цілу ніч від болю та відчаю – ну скажіть хоч хтось, що…» — вірш Андрія Іванюри.

«Єдине слово – І розлетілись почуття. І люди відцурались за хвилину, Щоб далі не любити. Не моя мова Та, у якій понад…» — вірш Андрія Іванюри.

«Нова сторінка у старому зошиті. Давно забуті, а чи нові пошесті На те, що повернулося з дитинства, На те, у чому доля…» — вірш Андрія Іванюри.

«Ну так, ми несподівано зустрілись. Ну так, звичайно – я відразу зрозумів, Що так душа від тебе зашарілась, Тому що в…» — вірш Андрія Іванюри.

«Лиш раз побачив, Лиш раз заплаче Серце моє, Що досі болю не видало. Лиш раз зупинить Лиш на одну мить Єство моє Свою…» — вірш Андрія Іванюри.

«Заснути б на мить І побачити сон, Де час не летить, Де ми завжди разом. Де море добра – Як зразок для любові. Пташина…» — вірш Андрія Іванюри.

«Початок всьому – народження душі. Смерть усьому – загибель тіла. То як же назвати муку в тишині Душі безсмертної, що…» — вірш Андрія Іванюри.

«Повіривши і постаравшись, І усвідомивши, що завше Однаково в житті не буде, Ти всі печалі вмить забудеш. Не все так…» — вірш Андрія Іванюри.

«Флегматично глянувши назад, Розтоптавши мрію ненароком, Я іду востаннє на парад Безнадій і буднів. З кожним кроком Легше…» — вірш Андрія Іванюри.