Категорії:
Моя поезія
Без сподівань, надії і бажання
Нема життя. Повір, що так і є.
Лиш раз приходить неземне кохання,
Серденько щастя з чаші смутку п'є.
З нічого щось вмить постає, з недолі
Світле майбутнє світить крізь віки.
З біди стає умить всього доволі,
Зі злом добро стає у бій в штики.
Із ласкою і ніжністю навіки
В коханні воєдино дві душі.
Впадеш в обійми – й щастю нема ліку.
Про що ж іще тоді писать вірші?..
Коментарів: 2
Прокоментувати
На сайті відображається лише твоє ім'я та коментар. Електронна пошта зберігається виключно для зв'язку з тобою за потреби та в жодному разі не передається стороннім особам.
Андрій ти молодець! Приємно дізнатись багато нового про жителя нашої Рави! Успіхів і наснаги
Щиро дякую! 🙂