Категорії:
Моя поезія
Нова сторінка у старому зошиті.
Давно забуті, а чи нові пошесті
На те, що повернулося з дитинства,
На те, у чому доля завжди винна…
Старі слова, а чи нові ідеї,
Забуті помилки, прийдешні привілеї.
Все те, про що говорять без упину,
Чи те, що завтра вкотре я покину…
Старі мотиви, сьома лишня нота,
Чи восьме чудо світу, чи банкнота
З обличчям мегакрадія в законі,
Що страх людський тримає у полоні.
Шістнадцять рисок у старому зошиті,
А обговорені всі людські пошесті.
Як щось не так – мотузка є і мило.
Чи ж це не шанс повіситись красиво?
Прокоментувати
На сайті відображається лише твоє ім'я та коментар. Електронна пошта зберігається виключно для зв'язку з тобою за потреби та в жодному разі не передається стороннім особам.