Моя поезія | Андрій Іванюра

Люблю часом побавитися з римою, створюючи поезію. Запрошую відпочити від суєти, заглянути і чесно поділитися враженнями – чи сподобалося?

Нехай буде, що має бути

«Нехай буде, що має бути. Світ Хай занепаде враз увесь – це не важливо. Хай людство терпить наслідки тих бід, Що наробило…» — вірш Андрія Іванюри.

«Без сподівань, надії і бажання Нема життя. Повір, що так і є. Лиш раз приходить неземне кохання, Серденько щастя з чаші…» — вірш Андрія Іванюри.

«З'явилась у серці маленька іскринка, Що згаснути мала б при першій нагоді. Та миттю відчувши гору насолоди, Зробила в…» — вірш Андрія Іванюри.

«Лиш кілька слів, невинний погляд, Оцінка через об'єктив, І серце зупинилось поряд Й не хоче більш нікуди йти. Лиш кілька…» — вірш Андрія Іванюри.

«Замріяний погляд бездонних очей, В яких і втопитись неважко… Вуста шепчуть: все у нас буде окей! Невже я потрапив у…» — вірш Андрія Іванюри.

«Русяво-мокрим волоссячком Змахнула ти на дощі. Та як він міг отак боляче Залишить слід на душі? Пройма печаль разом з…» — вірш Андрія Іванюри.

Думки вголос. Так, ми колись навіть спілкувалися римованими рядками, а скільки душі в це було вкладено...

«Це не життя таке різноманітне, Це не пригоди кожен день інакші, Це ми усе женемось непомітно До чогось кращого. Немає…» — вірш Андрія Іванюри.

«Ти знову не бачиш моїх зболених страждань, Не бачиш, як душа ховається за той останній Промінь світла, що шука в тобі…» — вірш Андрія Іванюри.

«Весну в очах побачив на світанні, В твоїх очах, що радістю жили, Беручи від життя усі бажання, Всі квіти, що до снігу…» — вірш Андрія Іванюри.

«Як просто і весело жити народу, Коли, забуваючи свої пригоди, Він далі продовжує пити із чаші, Яка не відмита з…» — вірш Андрія Іванюри.

«Як звично чути це. Так, я вже звик. В твоєму словнику нема тих слів, Що їх почуть від тебе я хотів. Лиш відчайдушний…» — вірш Андрія Іванюри.