Категорії:
Моя поезія
О диво! Що це знову сталось?
Промінням небо заквітчалось –
Божественна краса!
Краєчок лісу загорівся,
Сором'язливо зашарівся
Із небом сам-на-сам.
І стрепенулася травичка;
По своїй старій добрій звичці,
Зітхнувши на весь ліс,
Прокинувся і дуб могучий,
І голосом своїм скрипучим
Гукнув на верболіз.
А той, тихенько позіхнувши,
Швиденько гілки розігнувши,
Розправився умить,
Вдихнув свіженького повітря,
Гілки, що бавились на вітрі,
Не лінувавсь помить.
І все навкруг зазеленіло,
Прокинулось, зашепотіло,
Ожила вся земля.
Від лісу небо загорілось,
Яскраво сонце засвітилось –
Божественна краса!
13.04.2004
Прокоментувати
На сайті відображається лише твоє ім'я та коментар. Електронна пошта зберігається виключно для зв'язку з тобою за потреби та в жодному разі не передається стороннім особам.