Меню категорій

Божественна краса

О диво! Що це знову сталось?
Промінням небо заквітчалось –
Божественна краса!
Краєчок лісу загорівся,
Сором’язливо зашарівся
Із небом сам-на-сам.

І стрепенулася травичка;
По своїй старій добрій звичці,
Зітхнувши на весь ліс,
Прокинувся і дуб могучий,
І голосом своїм скрипучим
Гукнув на верболіз.

А той, тихенько позіхнувши,
Швиденько гілки розігнувши,
Розправився умить,
Вдихнув свіженького повітря,
Гілки, що бавились на вітрі,
Не лінувавсь помить.

І все навкруг зазеленіло,
Прокинулось, зашепотіло,
Ожила вся земля.
Від лісу небо загорілось,
Яскраво сонце засвітилось –
Божественна краса!

13.04.2004

Прокоментувати