Категорії:
Моя поезія
Чому тобі так весело,
Мов вбралася ти веснами?
Не можу зрозуміти.
Даруєш людям усмішки,
А під очима вже мішки.
Від чого тут радіти?
Для інших всі бажаннячка
Виконуєш від раннячка,
Просиш їм щастя в Бога,
Сама ж гола і босая,
Дурна, простоволосая,
Скоро простягнеш ноги.
Тримаєш ту позицію,
За котру до кондиції
Сама себе доводиш,
А збоку дужі велети,
Дегенерати й нелюди,
Сміються: ти ще ходиш?
Ще не набридло мріяти,
Дивні думки леліяти
У пошуках натхнення?
Ти хоч уяву матимеш,
Доживши свого фатуму,
Яке у тебе ймення?
Для кого ти стараєшся,
Фантомом переймаєшся?
Хіба ж вони оцінять
Твою небесну ауру,
Що кличе всіх до трауру
По нашому сумлінню?
Прокоментувати
На сайті відображається лише твоє ім'я та коментар. Електронна пошта зберігається виключно для зв'язку з тобою за потреби та в жодному разі не передається стороннім особам.