Меню категорій

Чи справді на землі немає…

Серед багатьох моїх захоплень значну частину колись займало писання поезії. Зараз пишу дуже мало, тому пропоную до уваги свої старі доробки.
Категорії: Моя поезія

Чи справді на землі немає
Душі, яка б мою збагнула?
Чому так серце завмирає?
Якби ти хоч оце почула…

Я знов і знов зітхаю важко,
Не знаючи й вві сні спокою.
В мозкових звивинах розтяжки,
Я знов не дружу з головою,

Почувши фразу "нема шансів".
Якщо я кожному дарую
Наступний шанс, чому ж так ясно
У відповідь від тебе чую,

Що в тебе шансів вже немає?
Можливо, ці слова для мене?
Хто щиро й віддано кохає,
Чи не поборе щит черлений

Непотребу і пустослів'я,
Сказавши раз всю правду в очі?
Підсип мені у каву зілля,
Нехай у грудях залоскоче,

Нехай іще раз закохаюсь
У твою душу, ніби вперше.
Нехай у почуттях зізнаюсь
Я по новому колу. Все ще

Думки розрізати надвоє
Своїм рішучим словом "Годі!"
Я не наважився. З тобою
Так добре було, що незгоді

Не вдалось стати поміж нами
Й після численних недомовок.
Ще й досі інколи думками
В твоїй душі шукаю сховок

Від самоти. Ще досі прагну
Хоча б у сні побути разом
З тобою сам-на-сам. Відваги
Давно стача, щоб без образи

Розважливо прийняти правду
Про те, що часом через міру.
Один я не здолаю влади,
Що наді мною чинить віра

В вічне кохання. Наодинці
З лихою думкою своєю
Часом просиджую. Прокинься,
Доле моя! Прогнати в шию

Усі думки свої лукаві
Без тебе я ніяк не зможу.
Прийди, за чашечкою кави
Згадаємо минуле… Боже!

Як же набридли чорні ночі
Без тебе, тільки з самотою!
В душі нахабно біль клекоче,
Що ти ще досі не зі мною.

Лиш темрява не покидає,
Розповіда про ніч медову,
Як я, розчулившись до краю,
Співав для тебе колискову…

Прокоментувати

На сайті відображається лише твоє ім'я та коментар. Електронна пошта зберігається виключно для зв'язку з тобою за потреби та в жодному разі не передається стороннім особам.

Цей сайт захищений системою reCAPTCHA від Google. Політика конфіденційності та Загальні положення та умови.