Лиш мить пройшла, а я вже сумував,
Не маючи до кого пригорнутись.
Весь світ спав, але я чомусь не спав.
Хотілось впасти, уві сні забутись…

Натомість я всю ніч в полоні мрій
Літав думками там, де ми стояли.
І кожен ніжний поцілунок твій
Палав зорею, що в імлі сіяла.

А запах твій, немов вершина чар,
Мов найсолодші наркотичні ліки,
Мов олімпійський живильний нектар,
Зачарував мене на вічні віки.

А втім – це факт, що правди у словах
Нема, не буде і не було зроду.
Лиш погляд у твоїх святих очах
Для мене – щонайвища нагорода.