Мов двісті років тому народившись,
Двохсотий рік п'ючи за Новий рік,
Веселощів п'янких вдвохсоте впившись,
Я дивлюся й не впізнаю: чи звик

Щодня по-новому на світ взирати,
Щоранку каятись, а потім знов грішить?
Чи можу тебе знову покохати,
Якщо вже двісті разів міг любить?