Категорії:
Моя поезія
Коли я не з'явився в своїх вісім годин,
То винен був, неначе вже прощення немає.
Скажи, чому хіба на світі я лиш один
Не знаю того, що тебе зсередини крає?
Коментарів: 3
Прокоментувати
На сайті відображається лише твоє ім'я та коментар. Електронна пошта зберігається виключно для зв'язку з тобою за потреби та в жодному разі не передається стороннім особам.
Якби у собі розібратися б ти міг Неначе птаха крильми серед ночі Змахнув-і все забув.Якби лиш міг… В вині втопить страждання неохочі
Раз. Я ще не знав, що буде далі. Два. Я не відчув твої печалі, Ти ж бо не відкрилася для мене. Три. Я боягуз, бо на зелене Не пішов одразу, щоб не впасти. Я готовий був за те пропасти, Щоби ти завжди була щаслива. Та чотири… Впала люта злива Й засліпила мої й твої очі. Що ж, роби, сама що собі схочеш. Але знай – я вмер тієї хвилі, Коли взнав, що почуття безсилі… Коли робиш щось, то думай добре. Проміняєш ЦЕ на мене? Вкотре?
Пробачити можна все………… А ось забути – ніколи!!!!!