Коли я не з’явився в своїх вісім годин,
То винен був, неначе вже прощення немає.
Скажи, чому хіба на світі я лиш один
Не знаю того, що тебе зсередини крає?
Андрій Іванюра
Творчість та технології як одне ціле
Наболіле
25.09.2010
Меню категорій
Андрій Іванюра
Творчість та технології як одне ціле
Головна / Блоґ / Пісенна, поетична та хорова творчість / Моя поезія / Наболіле
Коли я не з’явився в своїх вісім годин,
То винен був, неначе вже прощення немає.
Скажи, чому хіба на світі я лиш один
Не знаю того, що тебе зсередини крає?
Якби у собі розібратися б ти міг
Неначе птаха крильми серед ночі
Змахнув-і все забув.Якби лиш міг…
В вині втопить страждання неохочі
Раз. Я ще не знав, що буде далі.
Два. Я не відчув твої печалі,
Ти ж бо не відкрилася для мене.
Три. Я боягуз, бо на зелене
Не пішов одразу, щоб не впасти.
Я готовий був за те пропасти,
Щоби ти завжди була щаслива.
Та чотири… Впала люта злива
Й засліпила мої й твої очі.
Що ж, роби, сама що собі схочеш.
Але знай – я вмер тієї хвилі,
Коли взнав, що почуття безсилі…
Коли робиш щось, то думай добре.
Проміняєш ЦЕ на мене? Вкотре?
Пробачити можна все………… А ось забути – ніколи!!!!!