Коли я не з’явився в своїх вісім годин,
То винен був, неначе вже прощення немає.
Скажи, чому хіба на світі я лиш один
Не знаю того, що тебе зсередини крає?
Андрій Іванюра
Творчість та технології як одне ціле
Наболіле
25.09.2010
Меню категорій
Андрій Іванюра
Творчість та технології як одне ціле
Головна / Блоґ / Пісенна, поетична та хорова творчість / Моя поезія / Наболіле
Коли я не з’явився в своїх вісім годин,
То винен був, неначе вже прощення немає.
Скажи, чому хіба на світі я лиш один
Не знаю того, що тебе зсередини крає?
Necessary cookies are absolutely essential for the website to function properly. This category only includes cookies that ensures basic functionalities and security features of the website. These cookies do not store any personal information.
Any cookies that may not be particularly necessary for the website to function and is used specifically to collect user personal data via analytics, ads, other embedded contents are termed as non-necessary cookies. It is mandatory to procure user consent prior to running these cookies on your website.
Якби у собі розібратися б ти міг
Неначе птаха крильми серед ночі
Змахнув-і все забув.Якби лиш міг…
В вині втопить страждання неохочі
Раз. Я ще не знав, що буде далі.
Два. Я не відчув твої печалі,
Ти ж бо не відкрилася для мене.
Три. Я боягуз, бо на зелене
Не пішов одразу, щоб не впасти.
Я готовий був за те пропасти,
Щоби ти завжди була щаслива.
Та чотири… Впала люта злива
Й засліпила мої й твої очі.
Що ж, роби, сама що собі схочеш.
Але знай – я вмер тієї хвилі,
Коли взнав, що почуття безсилі…
Коли робиш щось, то думай добре.
Проміняєш ЦЕ на мене? Вкотре?
Пробачити можна все………… А ось забути – ніколи!!!!!