Одна хвилина

Пройшла іще одна хвилина,
А я сиджу, як і сидів.
Ковтаю мовчки з горя слину,
Краще було б, якби зомлів.

Тоді б думки не діставали,
Хоч трішки б мозок відпочив.
Коли бажання роздавали,
Хіба я що-небудь просив?

Я тихо жив, чекав, що люди
Збагнуть, де я і що роблю,
Що хтось про мене не забуде…
Забули всі, що я люблю

Не за характер, добрі вчинки,
А за належність до людей.
Я ж не тому зробив зупинку,
Що хтось там – підлий фарисей.

Простіть, я інший. Все дрібниці,
Я б на таке і не зважав,
Якби не було сліз в криниці
Людських стосунків. Хто сказав,

Що без роздорів неможливо,
Що ідеального нема?
Для мене лиш душа важлива,
Все інше – просто суєта.

Ковтайте й далі свою слину,
А з мене досить! Я вже пас.
Я пережду іще хвилину
І знову житиму для вас.