Категорії:
Моя поезія
У зорянім небі поміж зірочок
Тихенько витав місяченька ріжок.
Туман оповив цілу землю імлою,
А там, унизу, були ми із тобою.
І добре так було, що нам захотілось
Бодай на хвилинку покинути тіло
І вгору злетіти, ще вище від хмар,
У світ дивовижних омріяних чар.
А зірочки слали нам вічне тепло,
Якого іще на землі не було:
Тепло від збагаченого почуттями
Промінчика рідного аж до безтями,
Що душі освітлював маревним світлом,
Палким почуттям, що здавна править світом.
Весь світ потопав від кохання хвали.
Як добре, що ми тоді разом були…
Прокоментувати
На сайті відображається лише твоє ім'я та коментар. Електронна пошта зберігається виключно для зв'язку з тобою за потреби та в жодному разі не передається стороннім особам.