Меню категорій

Потрібних слів іще не видумали люди (ІІ варіант)

Серед багатьох моїх захоплень значну частину колись займало писання поезії. Зараз пишу дуже мало, тому пропоную до уваги свої старі доробки.
Категорії: Моя поезія

Потрібних слів іще не видумали люди,
Щоб виразить ці дивні почуття.
Як вперше глянув тобі в очі – не забуду,
Яка в них щира жила доброта.

Цей блиск запам'ятав на вічні віки,
Цей потяг до життя, до щирих діл.
Не заховають цього потягу повіки,
Лиш додадуть іще спокуси й почуттів.

Якась бентежна, невловима сила
Тривожить, ятрить серце без жалю.
Одною лиш присутністю своєю
Ти розбудила душу заспану мою.

Весь світ ожив, коли тебе побачив.
І я ожив, вдихаючи красу
Душі і тіла твого. Я неначе
Потрапив в казку. Я тобі несу

Найкраще, що у мене зроду було:
Не скарб матеріального життя,
А ще цінніше – люди вже забули,
Що вірш є центром творчого буття.

А те, що я до тебе відчуваю,
Можливо описати лиш віршем.
Що робиться всередині – не знаю,
Та душу розрива нестримний щем.

Нехай ця дика міць собі лютує,
Нехай порве серденько без жалю.
Та я скажу – і хай весь світ почує –
Кохана! Як же я тебе люблю!

Прокоментувати

На сайті відображається лише твоє ім'я та коментар. Електронна пошта зберігається виключно для зв'язку з тобою за потреби та в жодному разі не передається стороннім особам.

Цей сайт захищений системою reCAPTCHA від Google. Політика конфіденційності та Загальні положення та умови.