Тихо вітерець колише
Стомлені гілки.
Хтось пряму по небу пише:
Мабуть, літаки.

Я дивлюсь на хмарне небо,
Та не бачу неба.
Хочу думати про інше –
Думаю про тебе.

Де ти зараз, що ти робиш,
Про що ти гадаєш.
Також думаєш про мене,
Чи вже забуваєш…

Світ мені тебе дарує,
Я приймаю дар
Щиро й вдячно. Мила, чуєш?
У сяйві стожар

Щиро я тебе попрошу
Тільки про одне:
Ластівко моя хороша!
Поцілуй мене!