Категорії:
Моя поезія
Тихо вітерець колише
Стомлені гілки.
Хтось пряму по небу пише:
Мабуть, літаки.
Я дивлюсь на хмарне небо,
Та не бачу неба.
Хочу думати про інше –
Думаю про тебе.
Де ти зараз, що ти робиш,
Про що ти гадаєш.
Також думаєш про мене,
Чи вже забуваєш…
Світ мені тебе дарує,
Я приймаю дар
Щиро й вдячно. Мила, чуєш?
У сяйві стожар
Щиро я тебе попрошу
Тільки про одне:
Ластівко моя хороша!
Поцілуй мене!
Прокоментувати
На сайті відображається лише твоє ім'я та коментар. Електронна пошта зберігається виключно для зв'язку з тобою за потреби та в жодному разі не передається стороннім особам.