Я знову п'яний. П'яний від життя.
Не каюсь – вже немає вороття
З тенет нечистоплотної гидоти,
Якій набридла будь-яка робота.
Сидить і, бидло, зиркає з болота,
Хай ще когось натягує на рвоту.

Я знову п'яний. Не від алкоголю,
А від жорстокого страшного болю.
Болить душа, потоптана гріхами,
Болить, кричить, рида аж до безтями
За помилки предвічного Адама.
Ось наслідки: душа – ходяча рана.

Я знову п'яний. Так, багато випив.
Холодних здичавілих людських криків
З нещасних горл, що скавулять в тумані,
З мерзенних пик, що обкурились планом.
З горя вже й сам "сів на стакана".
Ну осудіть мене – я ж знову п'яний…