Категорії:
Моя поезія
Забути все. І більш не повертатись
У глибину зіркових міріад.
В тумані вічності тебе пізнати
І знов забути. Без чужих порад
Зробити те, на що ніхто не здатний,
Нізвідки неможливе принести,
Не дивлячись на те, що безпорадний,
Зремонтувати зламані мости,
Заради щастя кинутись в безодню,
Заради долі пережити світ,
Не киснем дихати, а тільки воднем,
У перерізаний кричати дріт
Про свої почуття несамовиті,
Про чарівне кохання неземне.
А потім раптом однієї миті
В твоїх очах побачити себе…
І знов згадати все аж до деталей,
Щоб серце затремтіло – ти моя.
І знов удвох підкорювати далі,
Прямуючи вперед, до майбуття.
В обіймах одне одного забутись
Під музику пташиних серенад.
Згадати все… і знову повернутись
У глибину зіркових міріад.
21.08.2005
Прокоментувати
На сайті відображається лише твоє ім'я та коментар. Електронна пошта зберігається виключно для зв'язку з тобою за потреби та в жодному разі не передається стороннім особам.