Встановиш Windows – місяць тішишся. А потім починаєш мучитися до наступного перевстановлення. А встановиш Linux – місяць мучишся з налаштуванням, а тоді… А тоді роками тішишся безперебійною роботою. Не пам'ятаю, де я чув цю фразу, але потрохи переконуюся, що це чистісінька правда. Як вибрати Linux для себе, читай нижче.

Так-так, люди, я вже місяць часу довгими вечорами сиджу за монітором, очі червоніють, мозок пухне від надлишку інформації, але я тішуся, як мала дитина. Перепробувавши купу різних дистрибутивів Linux, я нарешті заспокоївся та зупинився на одному, найкращому для мене на сьогодні.

І гран-прі здобуває неперевершена Linux Mint! Овації!

Чому саме ця система?

Скажу наперед, я обирав дистрибутив із низки основаних на Debian систем, оскільки кілька років тому вже пробував вибрати Linux, дивився в сторону Ubuntu, і не хотів починати з нуля вникати в особливості інших систем, не основаних на deb-пакетах.

Так, я серйозно задумався над питанням використання тільки безкоштовного програмного забезпечення. Бо вже почав відчувати себе злодієм, користуючись зламаним софтом для Windows. Але мені не принципово, щоб усі програми були із відкритим кодом. Наприклад, проблеми з тим же Flash зараз гостро стоять у більшості дистрибутивів, які, власне, тільки за повністю відкрите програмне забезпечення. Першим у цьому списку стоїть саме Debian, до якого я за два дні так і не прикріпив Flash. Саме тому він першим і випав з мого поля зору.

Шкода, звичайно, адже я дуже хотів користуватися системою, з якої всі "списують". Та пошуки продовжилися. Колись я пробував посидіти у знаменитій на сьогодні Ubuntu, коли вона ще була основана на робочому середовищі Gnome2. Та коли систему перевели на монструозного Unity, я відчепився від цього дистрибутива, і надовго (аж дотепер) повернувся до Windows.

Що каже Ubuntu сьогодні?

В принципі, якщо не ставити вищезгаданого Unity, який не тільки незручний, а ще й довго думає (навіть на моєму Intel Core i7 і 12Гб оперативки), то система непогана, можна користуватися. І навіть майже все в ній працює. Може, я й залишився б на Ubuntu, якби не…

Не повіриш – він у мене просто-напросто завис кілька разів під час роботи. Я після того подумав і вирішив, що навіть "вікна" на моєму компі так не зависали. Стільки старань, щоб вибрати Linux для власних потреб, а в результаті "шило на мило"? Відверте "ні"!

Краєм ока я ще глянув на кілька зовсім простих дистрибутивів типу Elementary OS, Linux Minimal та інших. А також не забув зачепити й кілька принципово інших систем – Mageia, Fedora та ще кількох, вже й не пам'ятаю всіх. Ну, не припало мені ніщо з того до душі.

Окрім вже згаданого Linux Mint:

  • його рідне робоче середовище Cinnamon для мене найзручніше серед всіх протестованих;
  • поставивши заради тесту на нього 100500 різноманітних програм, я з жодною не мав ніяких проблем при встановленні чи налаштуванні. На відміну від усіх інших дистрибутивів – в кожному із інших перевірених бодай одна якась програмка не хотіла адекватно працювати;
  • розробники системи не зациклені на повністю відкритому програмному забезпеченні, а отже тут більший і кращий вибір програм, а відповідно й більше можливостей;
  • ну, і він мені просто подобається з естетичної сторони.

А тепер головне:

Як вибрати Linux?

Перш за все визначтеся, з яким типом пакетів ти захочеш мати справу – .deb, .rpm, або збирання програм із сирцевих кодів. Останнього я б спочатку не обирав – можна взагалі в Linux на все життя розчаруватися 😂

Після цього варто глянути в сторону робочих столів (середовищ), і вибрати Linux за одним із них. Можна поставити, наприклад, той же Debian зі всіма робочими столами, порівняти і зупинитися на одному. А тоді вже дивитися, на якій системі дане середовище працює найкраще. В моєму випадку середовище Cinnamon, яке мені приглянулося, є рідним для системи Linux Mint, отже я її й вибрав.

А взагалі – пробуй все підряд, це ж так цікаво 😉 Ти обов'язково підбереш для себе улюблений дистрибутив, і потім сам/а скажеш, що вибрати Linux – не така вже й проблема.