Невже я потрапив у казку?
«Замріяний погляд бездонних очей, В яких і втопитись неважко… Вуста шепчуть: все у нас буде окей! Невже я потрапив у…» — вірш Андрія Іванюри.
- Моя поезія
- Створено
Русяво-мокрим волоссячком…
«Русяво-мокрим волоссячком Змахнула ти на дощі. Та як він міг отак боляче Залишить слід на душі? Пройма печаль разом з…» — вірш Андрія Іванюри.
- Моя поезія
- Створено
Наболіле
Думки вголос. Так, ми колись навіть спілкувалися римованими рядками, а скільки душі в це було вкладено...
- Моя поезія
- Створено
Ти не бачиш
«Ти знову не бачиш моїх зболених страждань, Не бачиш, як душа ховається за той останній Промінь світла, що шука в тобі…» — вірш Андрія Іванюри.
- Моя поезія
- Створено
Весну в очах побачив
«Весну в очах побачив на світанні, В твоїх очах, що радістю жили, Беручи від життя усі бажання, Всі квіти, що до снігу…» — вірш Андрія Іванюри.
- Моя поезія
- Створено
Як звично
«Як звично чути це. Так, я вже звик. В твоєму словнику нема тих слів, Що їх почуть від тебе я хотів. Лиш відчайдушний…» — вірш Андрія Іванюри.
- Моя поезія
- Створено
Я не для того народився…
«Я не для того народився, Щоби вбивать. Та чує Бог – Я вб'ю усе, над чим молився Через роки і відстань. Вдвох Якщо нам не…» — вірш Андрія Іванюри.
- Моя поезія
- Створено
Так, я ідіот
«Так, я ідіот. А що, не видно? Я на своїй хвилі все життя. Знову наминаю хліб з повидлом І гуляю з іншою в тебе на очах…» — вірш Андрія Іванюри.
- Моя поезія
- Створено
А мозок відпочити хоче…
«А мозок відпочити хоче, Аж виривається назовні. Чому твої чарівні очі Сьогодні сліз по вінця повні? Чому не хочеш більше…» — вірш Андрія Іванюри.
- Моя поезія
- Створено
Чи не могла б ти…
«Чи не могла б ти просто взяти і повірити У чистоту моїх до тебе почуттів? Як легко вдалось тобі в моє серце вцілити…» — вірш Андрія Іванюри.
- Моя поезія
- Створено
Це знак? Послання з висоти?
«Це знак? Послання з висоти? Знамення боготвірне? Колись мене любила ти, Я клявся бути вірним Лише тобі. Пророкував Нам…» — вірш Андрія Іванюри.
- Моя поезія
- Створено
Хто вона така?
«Хто вона така? Невже ти вперше її бачиш? Загадка в душі, але відкрита наяву. Мов розкриту книгу, поступово ти читаєш…» — вірш Андрія Іванюри.
- Моя поезія
- Створено

