Із чого складається дистрибутив Linux

Будь-яка операційна система по своїй суті – це набір певного програмного забезпечення, яке в сукупності є повноцінним інструментом, з яким взаємодіє користувач, та яке надає можливість для зручного виконання тих чи інших завдань, поставлених користувачем. І чим краще та зручніше скомпонована система, тим швидше вона знайде своїх шанувальників.

Так склалося, що протягом десятків років найпопулярнішою настільною операційною системою залишалася ОС Windows, починаючи з Windows XP та завершуючи сучасною Windows 10. І це не дивно, адже розробники стараються зробити дану ОС зручною для користування у всіх аспектах.

Та хочеш вір, хочеш ні, але Linux на сьогодні – не менш зручна система, яка при цьому залишається абсолютно безкоштовною для легального використання будь-де. Зараз ми розглянемо структуру Linux у порівнянні з Windows, зрозумілою мовою та з картинками.

Завантажувач

Отже, починається завантаження системи з ініціалізації "заліза", а тоді запускається сам завантажувач. У Windows він за замовчуванням непомітний, хіба-що у тебе дві та більше операційних систем на комп'ютері. Тоді ти побачиш ось таку картинку:

Це і є Windows Boot Manager, тобто завантажувач Windows. Linux за замовчуванням постачається переважно із завантажувачем GRUB, останні версії для комп'ютерів із EFI пропонують також завантажувач Refind. Трапляються ентузіасти, які в якості завантажувача використовують Lilo або Syslinux, але серйозно дивитися в їхню сторону не раджу.

Ядро

Ядро Linux – це основа, без якої весь інший софт просто не працюватиме. Ядро відповідає за підтримку апаратного забезпечення ("заліза"), а також забезпечує взаємодію з ним усього софту на найнижчому програмному рівні.

Існують різні версії ядра Linux, які призначені для різних цілей. Так, пересічному користувачу підійде основне ядро. Любителі стабільності в системі віддадуть перевагу ядру з довготривалою підтримкою LTS. Для підтримки виконання завдань у реальному часі, наприклад, для звукозапису, використовується ядро RT (realtime або low-latency). Існують також libre-ядра, очищені від пропрієтарних додатків (із закритим джерельним кодом), та логічно, що вони підтримують менше обладнання.

Ти можеш встановити будь-яке ядро на будь-який дистрибутив Linux, але якщо ти початківець, то раджу не заморочуватися та використовувати те ядро, яке постачається разом із системою.

Початковий образ завантаження

Також відомий як initrd або initramfs. Це такий собі архів із образом операційної системи, який розгортається в оперативну пам'ять на початку завантаження системи. Містить різноманітні драйвери та програми, що ініціалізують апаратне забезпечення та монтують файлові системи.

Для початківців – це саме той набір купи білих буквочок на чорному фоні, що біжать на початку завантаження системи. У багатьох "дружелюбних" дистрибутивах цей процес приховують за спеціальною картинкою-заглушкою Plymouth, яка для цього й призначена – щоб не перелякати користувача технічною інформацію при завантаженні системи 😂

Система ініціалізації

Система ініціалізації – це основа основ для всіх системних процесів. Запускається найпершою, визначає рівень запуску системи та життєвий цикл більшості служб. Початківцю не варто сюди заглиблюватися від слова ВЗАГАЛІ, хіба для загального розвитку скажу, що за роки існування Linux-систем було багато екземплярів даної служби, але на сьогодні залишився один стандарт – Systemd. Якщо натрапиш в інтернеті на схоже слово, то знай, що мова йде про систему ініціалізації Linux 😉

Командна оболонка

Аналог командного рядка Windows, той самий чорний екран з білими буквами, в якому "хакери" щось там друкують. Пересічному користувачу командна оболонка може й не потрібна, але без неї не працюватиме жодна операційна система. Різновиди командних оболонок для Linux – sh, bash, dash, zsh та інші.

Графічний сервер

Служба, що відповідає за всі графічні інтерфейси в системі. Оті всі віконечка, кнопочки, меню та інше графічне багатство операційної системи неможливе без графічного сервера.

Донедавна стандартом графічного сервера був X Window System, а саме його реалізація Xorg, зараз він конкурує із суперсучасним сервером Wayland, який має купу крутих фішок включно з обертанням вікон на заданий кут.

Дисплейний менеджер

Якщо ти встановиш на Windows пароль, то при вході в систему з'являється отаке віконечко для вводу цього пароля:

Так, це він – дисплейний менеджер (DM – Display Manager). І якщо у Windows є одне стандартне вікно для введення паролю, то в Linux їх десятки на вибір, причому кожен із них дозволяє обрати конкретне робоче оточення (що це таке — далі по тексту), яких взагалі в системі може бути декілька одночасно.

Найпоширеніші дисплейні менеджери Linux – GDM, SDDM, LightDM та інші.

Робоче оточення

Власне, задля цього пункту я й писав цілу статтю. Що таке робоче оточення (DE – Desktop Environment)? Це набір початкових програм для зручної взаємодії з користувачем. У нього обов'язково входять диспетчер вікон, файловий менеджер, панель інструментів із треєм та меню запуску програм, емулятор терміналу, блокувальник екрану, менеджер живлення, опціонально можуть входити браузер для веб-серфінгу, поштовий клієнт та інші додаткові програми. Фактично це весь інтерфейс системи, який ти бачиш після повного завантаження системи.

І якщо у Windows ти знову ж таки маєш обмеження в одному робочому оточенні, яке пропонує єдиний командний рядок, файловий Провідник, класичну панель із меню, в яких ти можеш хіба пересунути/видалити/додати ярлики програм, та нікому не потрібний Internet Explorer разом із програвачем Windows Media, то в Linux існує ціла плеяда робочих оточень, часом настільки незвичних, що до них важко пристосуватися після Windows, але які дозволяють пристосувати під себе буквально кожен піксель на екрані. У Linux дуже поширені ігри користувачів із візуального перетворення одного робочого оточення в інше, або взагалі маскування під іншу операційну систему. Так, Linux можна налаштувати так, що він буде візуально схожий на Windows, а через кілька хвилин на Mac від Apple. Спробуй зробити щось подібне у Windows, і через деякий час перевстановлюватимеш зламану систему 😂

Найпопулярніші робочі середовища Linux – KDE, Gnome, XFCE, Cinnamon, Mate, LXDE, LXQT, Budgie, Deepin, Pantheon. Деякі з них написані з нуля, деякі базуються на інших DE. Оскільки опис їх усіх відразу – дуже довгий процес, то детальніше про кожен із них – у наступних статтях. Буде цікаво, запрошую!