Коли я пересів із Windows на Linux, першим питанням було зовсім не «який дистрибутив», а «а як тут узагалі встановлюються програми?». Ніякого setup.exe, і де брати інсталятор, незрозуміло. Насправді в Linux спосіб один із найзручніших, просто він інший. Розкажу, як встановлювати програми в Linux усіма основними способами, щоб ти точно знав/ла, який коли брати.

Спосіб 1: центр програм

Найпростіший шлях для початківця. У кожному поширеному дистрибутиві є графічний магазин: «Центр програмного забезпечення», «Менеджер програм», «Discover» чи подібний. Відкрий його, знайди програму за назвою й натисни «Встановити». Пароль потрібен тільки раз для підтвердження. Усе звантажується з перевірених джерел і оновлюється разом із системою. Для більшості звичайних програм цього вистачає.

Спосіб 2: менеджер пакетів у терміналі

Те саме, що центр програм, але командами. Це швидше, і так легко встановити кілька програм за раз. Команда залежить від сім'ї дистрибутивів:

# Ubuntu, Linux Mint, Debian
sudo apt install vlc

# Fedora
sudo dnf install vlc

# Arch Linux, Manjaro
sudo pacman -S vlc

Щоб видалити програму, замінюй install на remove (в apt і dnf) або використовуй pacman -R в Arch. Список найкорисніших команд для старту я збирав у статті 20 базових команд Linux.

Спосіб 3: Flatpak

Flatpak це універсальний формат: програма поставляється разом із усім потрібним і однаково працює в різних дистрибутивах. Часто так можна отримати найсвіжішу версію, навіть якщо в основних джерелах вона застаріла. У багатьох системах підтримка Flatpak вже ввімкнена, а в центрі програм його джерело зазвичай називається Flathub. Із терміналу:

flatpak install flathub org.videolan.VLC
flatpak run org.videolan.VLC

Спосіб 4: Snap

Snap схожий на Flatpak за ідеєю, але має іншу історію й інші джерела. В Ubuntu його вбудовано, і багато програм там встановлюються саме так:

sudo snap install vlc

Деякі люди не люблять Snap за повільний перший запуск, тому, якщо є вибір, обери той формат, що зручніший у твоїй системі.

Спосіб 5: AppImage

AppImage це один файл, який просто запускається без встановлення. Звантаж його з сайту програми, зроби виконуваним і запусти:

chmod +x program.AppImage
./program.AppImage

Те саме можна зробити без терміналу: у властивостях файлу дозволь виконання. Видаляється такий файл звичайним видаленням. Зручно для програм, яких немає в магазинах.

Спосіб 6: пакет .deb чи .rpm із сайту

Деякі розробники дають готовий установник під Debian-подібні системи (файл .deb) чи Fedora (файл .rpm). Тоді його встановлюють подвійним клацанням у менеджері файлів або командою:

sudo apt install ./program.deb

На Arch Linux із файлами .deb усе трохи інакше, про це я розповідав у статті як встановити deb-пакет в Arch Linux. А приклад такого встановлення в Ubuntu є тут: як встановити Viber у Linux.

Що обрати новачкові

  1. Спочатку шукай програму в центрі програм.
  2. Якщо там її немає або версія стара, спробуй Flatpak.
  3. Якщо розробник дає .deb чи .rpm, бери їх із офіційного сайту.
  4. AppImage лишай про запас.

На що звернути увагу

  • Звантажуй лише з офіційних джерел. Випадковий архів із форуму так само небезпечний, як і в Windows.
  • Скрипти з інтернету. Не запускай команди з інтернету, не розуміючи, що вони роблять, особливо ті, що починаються з sudo.
  • Додаткові репозиторії (PPA). Вони дають свіжі версії, але можуть зламати систему. Для початку краще без них.
  • Оновлюй систему регулярно. Менеджер пакетів оновлює разом із нею й усі програми.

Що далі

Якщо ти щойно встановив систему, зазирни в статтю про те, що зробити після встановлення Linux Mint. Щоб краще розуміти, що саме встановлюється, прочитай про те, з чого складається дистрибутив Linux. А якщо ще вибираєш систему, допоможе порівняння робочих оточень.

Більше про це – за позначками Встановлення програм у Linux, Перехід на Linux та Linux Mint та Ubuntu.

А яким способом ти встановлюєш програми в Linux найчастіше? Пиши в коментарях 🙂