Сучасні операційні системи переважно є 64-розрядними, весь серйозний софт під них розробляється теж 64-розрядним. Але раніше була стабільна проблема із несумісністю програм чи плаґінів, пов'язана саме з розрядністю, адже ще кілька років тому 32-розрядні "операційки" та програми були дууууже поширені. Та й зараз багато людей любить використовувати старий софт, який не має, на їхню думку, сучасних аналогів. От і доводиться шукати, як примусити працювати 32-розрядний плаґін у 64-розрядній системі та 64-розрядній DAW. Як же "подружити" всі ці компоненти студії з різною розрядністю?

Нюанси

Оскільки всі сучасні комп'ютери обладнані 64-розрядними процесорами, а також для повноцінної студії потрібно достатньо сильний комп'ютер, то для прикладу будемо брати саме 64-розрядну систему, а також 64-розрядний хост. Дякувати Богу, обидві із програм, які мені сподобалися останнім часом, а саме Presonus Studio One і Cockos Reaper, випускаються з 64-розрядною архітектурою. Тому маємо ось що:

  • Windows: 64bit
  • DAW: 64bit
  • VST плаґіни та інструменти: 64bit та 32bit

Деякі DAW (наприклад, Cockos Reaper) мають вбудовані адаптери-мости для коректного читання одночасно 64- і 32-розрядних плаґінів. Для інших потрібно встановлювати додатково адаптер jBridge для коректного читання 32-розрядних плаґінів

Ще одна особливість студійних програм полягає в тому, що одні зчитують все, що їм подаси, а потім вибирають, що їм більше підходить, а інші хапають перше-ліпше (не завжди ліпше), а на друге вже й уваги не звертають. Так, якщо хосту Cockos Reaper "підсунути" відразу два різновиди одного і того ж плаґіна з різною розрядністю, він захланно може вхопити і не той, який потрібно. А Ableton Live узагалі віддає перевагу 32-розрядним плаґінам у першу чергу.

Саме тому встановлення плаґінів та інструментів повинне розділятися у дві різні теки – 64-розрядні наліво, 32-розрядні – направо 🙂

Процес сортування плаґінів

Оскільки для нас важливіші 64-розрядні плаґіни, основну теку створюємо саме для них. В мене вона лежить просто на диску C:\ і називається класично – VSTPlugins. Якщо у тебе плаґінів трішки менше мільйона, то варто було б вказати цю папочку основною для плаґінів, щоб при встановленні кожен плаґін сам бачив, куди йому встановлюватися, а не питав по вісім разів. Для цього хтось дуже розумний придумав програмку VSTSelect – завантажуй та радій: запускаєш програму, розпаковуєш у будь-яке зручне місце аж двічі, а потім просто вказуєш на свою папку C:\VSTPlugins, чи як вона там у тебе називається.

Звантажити VSTSelect.exe Звантажити

Додаткова папка створюється на випадок, якщо програма пропонує встановити версії плаґіна обидвох розрядностей. Тоді 64bit ставимо в нашу C:\VSTPlugins, а 32bit запихаємо від очей подалі, наприклад, у C:\Program Files (x86)\Vstplugins.

Бібліотеки окремо

Прошу звернути увагу на те, що багато представників VST-інструментів мають свої величезні бібліотеки зі семплами. Згромадивши це все багатство у папку з плаґінами, ти доб'єшся того, що сам хост (DAW) буде завантажуватися добрих півгодини (жартую – трішки менше, але все одно). Тому уважно слідкуй за ходом встановлення, і коли бачиш питання від програми "куди ж би це мені встановити бібліотеку?", відразу посилай її подалі від каталога з плаґінами. Можна взагалі створити окрему папку для бібліотек на іншому диску, як це зробив я.

Після цього у своєму хості вкажи потрібну теку з VST, і він автоматично зчитає з неї всі плаґіни та інструменти. Нижче показано, як це зробити в Cockos Reaper, в інших програмах, думаю, розберешся 😉

Правильне встановлення VST-плаґінів та інструментів Правильне встановлення VST-плаґінів та інструментів