Якщо одного разу тобі доведеться самотужки встановити операційну систему або хоча б записати завантажувальну флешку, ти обов'язково зустрінеш загадкові слова MBR, GPT, BIOS, UEFI і вікно розмітки диска з купою незрозумілих розділів. Давай розберемося простими словами, що це таке і як розмітити диск під Windows і Linux, щоб нічого не зламати.

BIOS і MBR: як було раніше

Колись існував єдиний спосіб початкового завантаження комп'ютера – BIOS (Basic Input Output System). Він працював у 16-бітному режимі й використовував MBR-розмітку диска (Master Boot Record). Обмеження в неї суттєві:

  • не більше 4 основних розділів на диску (або 3 основні плюс один розширений, усередині якого вже можна робити логічні);
  • диск не більший за 2 ТБ – усе, що понад це, система просто не побачить.

UEFI і GPT: як зараз

Новий спосіб завантаження UEFI (Unified Extensible Firmware Interface) працює в 32- або 64-бітному режимі, тож може використовувати більше пам'яті. Тому налаштування UEFI мають набагато приємніший вигляд і підтримують мишку, а комп'ютер завантажується швидше.

UEFI працює з таблицею розділів GPT (GUID Partition Table). Вона підтримує диски практично будь-якого розміру, а розділів у Windows можна створити до 128. Ще один плюс: GPT зберігає резервну копію таблиці розділів у кінці диска, тож пошкодити розмітку випадково набагато важче.

MBR чи GPT: що вибрати

Коротко: для будь-якого сучасного комп'ютера – GPT і UEFI. Windows 11 офіційно вимагає UEFI з підтримкою Secure Boot, тобто GPT-диск. MBR має сенс хіба що на старих комп'ютерах, де UEFI немає зовсім, або для старих систем, які інакше не завантажуються.

Звичайний користувач різниці між BIOS і UEFI зазвичай навіть не помічає. Знати про неї варто, щоб не заплутатися під час встановлення системи: якщо флешку записано в одному режимі, а комп'ютер налаштований на інший, інсталятор може видати помилку на кшталт «Неможливо встановити Windows на цей диск» або флешка взагалі не з'явиться в меню завантаження.

Як дізнатися, MBR чи GPT у тебе зараз

  • Windows: клацни правою кнопкою на «Пуск» – «Керування дисками», далі правою кнопкою на назву диска (ліворуч, де написано «Диск 0») – «Властивості» – вкладка «Томи». У рядку «Стиль розділів» буде написано MBR або GPT.
  • Linux: виконай у терміналі sudo fdisk -l і подивись рядок Disklabel type: gpt означає GPT, а dos – MBR.

Якщо диск із Windows виявився на MBR, а хочеш перейти на UEFI, у Windows для цього є вбудована утиліта MBR2GPT, яка перетворює розмітку без втрати даних. Але перед будь-якими операціями з розділами обов'язково зроби резервну копію важливих файлів.

Як Windows розмічає диск

Якщо ти розмічав/ла диск під час встановлення Windows, то на MBR автоматична розмітка виглядала приблизно отак:

Автоматична розмітка диска під Windows на MBR

Тобто створювався невеликий системний розділ для файлів завантаження Windows (у різних версіях від 100 до кількох сотень мегабайтів), а решта відводилася під саму систему. У встановленій Windows цей службовий розділ не видно: записати туди однаково нічого не можна, а приховують його, щоб ніхто випадково не видалив і не зламав завантаження.

На GPT автоматична розмітка трохи складніша:

Автоматична розмітка диска під Windows на GPT

  • Відновлення – середовище відновлення Windows. У старіших версіях він стоїть першим, а в новіших інсталятор ставить його в кінець диска, після системного розділу.
  • Системний (EFI) – файли завантаження, файлова система FAT32.
  • MSR – маленький зарезервований розділ для службових потреб Windows.
  • Основний – розділ для самої системи, диск C:.

Але не лякайся: у встановленій системі ти однаково бачитимеш лише диск C: (і свої розділи, якщо створиш), решта приховані.

Як Linux розмічає диск

Під час встановлення Linux на MBR загалом вистачало одного розділу під усю систему:

Розмітка диска під Linux на MBR: один кореневий розділ

На UEFI обов'язково потрібен ще невеликий розділ EFI (зазвичай 512 МБ або 1 ГБ), відформатований у FAT32, – у ньому лежить завантажувач:

Розмітка диска під Linux на GPT з окремим розділом EFI

Деякі дистрибутиви мають власні способи розмітки або навіть інші файлові системи (наприклад, Fedora і openSUSE за замовчуванням ставлять Btrfs). А ось Ubuntu в автоматичному режимі робить розмітку майже однаковою для MBR і GPT, із завантаженням через /boot/efi:

Автоматична розмітка Ubuntu на MBR
Ubuntu на MBR
Автоматична розмітка Ubuntu на GPT
Ubuntu на GPT

Окремий розділ swap сучасні дистрибутиви зазвичай уже не створюють: замість нього використовують файл підкачки або стиснену пам'ять (zram), і це нормально.

Як розмічаю диск я

Windows

  1. Службові розділи (відновлення, EFI, MSR) – розмір за замовчуванням, нехай інсталятор створить їх сам.
  2. Диск під Windows (C:) – 150–200 ГБ.
  3. Диск для особистих файлів (D:) – решта об'єму.

Колись я виділяв під C: 70–100 ГБ, але Windows разом з оновленнями й програмами з роками помітно «потовщала», і такого розміру вже впритул не вистачає. Окремий диск D: для файлів досі раджу: якщо доведеться перевстановлювати систему, твої фото й документи залишаться на місці.

Ще краще – два окремі накопичувачі: SSD під систему й програми (на ньому Windows просто «літає») і другий диск під файли. Під систему вистачить і не надто великого SSD, а от для великого архіву фото, відео чи музичних бібліотек звичайний HDD у перерахунку на гігабайт досі набагато дешевший.

Linux

  1. EFI – 512 МБ або 1 ГБ (файлова система FAT32).
  2. root (/) – 40–50 ГБ (ext4).
  3. home (/home) – решта об'єму диска (ext4).

Окремий /home – той самий принцип, що й диск D: у Windows: систему можна перевстановити або змінити дистрибутив, а всі твої файли й налаштування залишаться. Swap окремим розділом я вже не створюю – вистачає файлу підкачки, який дистрибутив робить сам.

Висновок

Для пересічного користувача зовсім не обов'язково знати всі тонкощі розмітки дисків. Але коли вирішиш самотужки перевстановити систему, ці знання знадобляться ще на етапі створення завантажувальної флешки. Головне запам'ятай: на сучасному комп'ютері – GPT і UEFI, а особисті файли – на окремому розділі чи диску.

Що далі

Коли розмітку обрано, почни з того, як завантажитися з флешки в BIOS або UEFI. Далі – покрокова інструкція, як просто встановити Windows 11, або, якщо хочеш дві системи на одному комп'ютері, – як встановити Linux поруч із Windows. А якщо після експериментів із розділами система перестала завантажуватися, ось відновлення завантажувача Windows та Linux.

Більше про це – за позначками Диски та розділи та BIOS та UEFI.

А як розмічаєш диск ти: один великий C: чи окремо систему й файли? Пиши в коментарях 🙂