Arch Linux: огляд, плюси і мінуси

Arch Linux – один із найвідоміших дистрибутивів Linux і, мабуть, найулюбленіший серед тих, хто любить тримати систему під повним контролем. Він безкоштовний, з відкритим кодом і побудований за принципом конструктора Lego: ти сам складаєш систему з потрібних деталей і не ставиш нічого зайвого.

Я користувався Arch на різних комп'ютерах багато років, тож нижче чесно розповім про його плюси й мінуси, а також порівняю з Manjaro та EndeavourOS – двома популярними системами на основі Arch, які обіцяють те саме, але простіше.

Що таке Arch Linux

Arch – це мінімалістичний дистрибутив, у якому після встановлення немає майже нічого, крім базової системи і консолі. Графічне оточення, програми, оформлення – усе обираєш і ставиш сам. Розробники дотримуються принципу «простота понад усе»: жодних зайвих надбудов, програми в репозиторіях максимально близькі до того, як їх випускають автори.

Плюси Arch Linux

• Нічого зайвого. Система будується з нуля, тож у ній тільки той софт, який тобі справді потрібен. Жодних передвстановлених програм, які потім доводиться видаляти.
• Pacman. Надзвичайно швидкий і простий менеджер пакетів. Одна команда sudo pacman -Syu оновлює всю систему.
• AUR. Користувацький репозиторій, де є практично будь-яка програма для Linux, навіть та, якої немає в жодному іншому дистрибутиві. Не потрібно шукати репозиторії по всьому інтернету: усе встановлюється з одного місця, а з помічником на кшталт yay чи paru – ще й однією командою. Пакети в AUR створюють самі користувачі, тож перед встановленням чогось маловідомого варто глянути, що саме ставиш.
• Rolling release. У Arch немає великих випусків, як в Ubuntu чи Windows, – система оновлюється постійно, щойно виходять нові версії програм. Ти завжди маєш найсвіжіший софт і ніколи не перевстановлюєш систему заради «нової версії». І оновлюється вона лише тоді, коли ти сам цього захочеш, а не коли їй заманеться.
• Arch Wiki. Мабуть, найкраща документація серед усіх дистрибутивів. Навіть користувачі інших систем часто шукають відповіді саме там, бо розписано все від «А» до «Я».

Мінуси Arch Linux

• Усе треба налаштовувати самому. Немає «вилизаного» з коробки робочого столу з ідеальними менюшками й значками, як в Ubuntu чи Linux Mint. Тут усе робиш сам, ручками 🙂 Комусь це в радість, а когось відлякує.
• Оновлення вимагають уважності. Кажуть, що плюси rolling release закінчуються з першою проблемою після оновлення. Особисто в мене серйозних проблем не було, але кілька простих звичок дуже допомагають: перед великим оновленням зазирати в новини на archlinux.org і налаштувати знімки системи, наприклад Timeshift, щоб у разі чого відкотитися за кілька хвилин.
• Встановлення. Колись це був справжній квест: я перечитав купу матеріалів і встановив Arch на різні пристрої більш ніж тридцять разів, поки не розібрався до кінця 😎 Зараз усе простіше, бо з'явився помічник archinstall, і систему можна поставити за пів години. Обидва способи я розписав у статті як просто встановити Arch Linux.

Arch, Manjaro чи EndeavourOS

Якщо хочеться переваг Arch, але без ручної роботи, є готові системи на його основі. Найпопулярніші з них – Manjaro та EndeavourOS.

Manjaro – найдружніший до новачка варіант. Зручний графічний встановлювач, готове налаштоване оточення (KDE Plasma, Xfce або GNOME), графічні менеджери драйверів і ядер. Пакети Manjaro бере з Arch, але випускає їх у власних репозиторіях із затримкою приблизно на кілька тижнів, щоб додатково перевірити. Через це оновлення трохи спокійніші, зате софт не найсвіжіший, а пакети з AUR, розраховані на «чистий» Arch, зрідка конфліктують.

Чесно скажу, вперше спробувавши Manjaro, я її не оцінив: мене дратувала купа передвстановлених програм, які суперечать самій ідеї Arch. Але згодом довго працював на ній з KDE Plasma і зрозумів, що для тих, хто хоче просто сісти й працювати, це один із найкращих готових варіантів.

EndeavourOS – золота середина. По суті, це той самий Arch, тільки з графічним встановлювачем і мінімальним набором програм. Пакети вона бере напряму з репозиторіїв Arch, без затримок, а від себе система додає лише кілька корисних утиліт. Якщо хочеш «чистий» Arch, але без вечора в консолі, – це твій вибір.

Кому варто спробувати Arch

Якщо ти тільки переходиш на Linux з Windows, я б не починав з Arch – краще спершу освоїтися в Linux Mint чи Ubuntu. А от якщо ти вже трохи пожив/ла в Linux і хочеш зрозуміти, як усе влаштовано зсередини, або просто втомився/лась від зайвого софту, – Arch саме для тебе. Спробуй його хоча б у віртуальній машині, і, можливо, вже не захочеш іншої системи 😉

Після встановлення допоможе стаття про те, яке робоче оточення вибрати для Linux, а всі мої поради для цієї родини дистрибутивів зібрані за позначкою Arch Linux та Manjaro.

А ти користувався/лась Arch чи якимось його «нащадком»? Пиши в коментарях 🙂