Arch Linux – один із найвідоміших дистрибутивів Linux і, мабуть, найулюбленіший серед тих, хто любить тримати систему під повним контролем. Він безкоштовний, з відкритим кодом і побудований за принципом конструктора Lego: ти сам складаєш систему з потрібних деталей і не ставиш нічого зайвого.

Я користувався Arch на різних комп'ютерах багато років, тож нижче – чесний огляд Arch Linux: розповім про його плюси й мінуси, а також порівняю з Manjaro та EndeavourOS – двома популярними системами на основі Arch, які обіцяють те саме, але простіше.

Що таке Arch Linux

Arch – це мінімалістичний дистрибутив, у якому після встановлення немає майже нічого, крім базової системи і консолі. Графічне оточення, програми, оформлення – усе обираєш і ставиш сам. Розробники дотримуються принципу «простота понад усе»: жодних зайвих надбудов, програми в репозиторіях максимально близькі до того, як їх випускають автори.

Плюси Arch Linux

  • Нічого зайвого. Система будується з нуля, тож у ній тільки той софт, який тобі справді потрібен. Жодних передвстановлених програм, які потім доводиться видаляти.
  • Pacman. Надзвичайно швидкий і простий менеджер пакетів. Одна команда sudo pacman -Syu оновлює всю систему.
  • AUR. Користувацький репозиторій, де є практично будь-яка програма для Linux, навіть та, якої немає в жодному іншому дистрибутиві. Не потрібно шукати репозиторії по всьому інтернету: усе встановлюється з одного місця, а з помічником на кшталт yay чи paru – ще й однією командою. Пакети в AUR створюють самі користувачі, тож перед встановленням чогось маловідомого варто глянути, що саме ставиш.
  • Rolling release. У Arch немає великих випусків, як в Ubuntu чи Windows, – система оновлюється постійно, щойно виходять нові версії програм. Ти завжди маєш найсвіжіший софт і ніколи не перевстановлюєш систему заради «нової версії». І оновлюється вона лише тоді, коли ти сам цього захочеш, а не коли їй заманеться.
  • Arch Wiki. Мабуть, найкраща документація серед усіх дистрибутивів. Навіть користувачі інших систем часто шукають відповіді саме там, бо розписано все від «А» до «Я».

Мінуси Arch Linux

  • Усе треба налаштовувати самому. Немає «вилизаного» з коробки робочого столу з ідеальними менюшками й значками, як в Ubuntu чи Linux Mint. Тут усе робиш сам, ручками 🙂 Комусь це в радість, а когось відлякує.
  • Оновлення вимагають уважності. Кажуть, що плюси rolling release закінчуються з першою проблемою після оновлення. Особисто в мене серйозних проблем не було, але кілька простих звичок дуже допомагають: перед великим оновленням зазирати в новини на archlinux.org і налаштувати знімки системи, наприклад Timeshift, щоб у разі чого відкотитися за кілька хвилин.
  • Встановлення. Колись це був справжній квест: я перечитав купу матеріалів і встановив Arch на різні пристрої більш ніж тридцять разів, поки не розібрався до кінця 😎 Зараз усе простіше, бо з'явився помічник archinstall, і систему можна поставити за пів години. Обидва способи я розписав у статті як просто встановити Arch Linux.

Arch, Manjaro чи EndeavourOS

Якщо хочеться переваг Arch, але без ручної роботи, є готові системи на його основі. Найпопулярніші з них – Manjaro та EndeavourOS.

Manjaro – найдружніший до новачка варіант. Зручний графічний встановлювач, готове налаштоване оточення (KDE Plasma, Xfce або GNOME), графічні менеджери драйверів і ядер. Пакети Manjaro бере з Arch, але випускає їх у власних репозиторіях із затримкою приблизно на кілька тижнів, щоб додатково перевірити. Через це оновлення трохи спокійніші, зате софт не найсвіжіший, а пакети з AUR, розраховані на «чистий» Arch, зрідка конфліктують.

Чесно скажу, вперше спробувавши Manjaro, я її не оцінив: мене дратувала купа передвстановлених програм, які суперечать самій ідеї Arch. Але згодом довго працював на ній з KDE Plasma і зрозумів, що для тих, хто хоче просто сісти й працювати, це один із найкращих готових варіантів.

EndeavourOS – золота середина. По суті, це той самий Arch, тільки з графічним встановлювачем і мінімальним набором програм. Пакети вона бере напряму з репозиторіїв Arch, без затримок, а від себе система додає лише кілька корисних утиліт. Якщо хочеш «чистий» Arch, але без вечора в консолі, – це твій вибір.

Arch Linux EndeavourOS Manjaro
Встановлення консоль або archinstall графічний встановлювач графічний встановлювач
Пакети репозиторії Arch репозиторії Arch власні, з затримкою
Передвстановлені програми нічого мінімум повний набір
AUR так так так, зрідка конфлікти
Кому підійде хто хоче все контролювати хто хоче Arch без зайвої мороки хто хоче готову систему

Кому варто спробувати Arch

Якщо ти тільки переходиш на Linux з Windows, я б не починав з Arch – краще спершу освоїтися в Linux Mint чи Ubuntu. А от якщо ти вже трохи пожив/ла в Linux і хочеш зрозуміти, як усе влаштовано зсередини, або просто втомився/лась від зайвого софту, – Arch саме для тебе. Спробуй його хоча б у віртуальній машині, і, можливо, вже не захочеш іншої системи 😉

А якщо хочеш керувати комп'ютером з KDE Plasma прямо з телефона, глянь, як керувати комп'ютером з телефона – програма KDE Connect для цього ідеальна.

Після встановлення допоможе стаття про те, яке робоче оточення вибрати для Linux.

А ти користувався/лась Arch чи якимось його «нащадком»? Пиши в коментарях 🙂